- доброволець
- -льця, ч.Той, хто вступає в армію з власного бажання, добровільно. || Той, хто з власної волі береться за виконання яких-небудь обов'язків, якоїсь роботи; волонтер.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
доброволець
Смотреть что такое "доброволець" в других словарях:
доброволець — (той, хто за власним бажанням береться за виконання чогось), охочий; волонтер (зазв. на військовій службі) Пор. охочий … Словник синонімів української мови
доброволець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
охотник — Охотник: доброволець [16] тут: доброволець [25] … Толковый украинский словарь
охочий — I 1) (до чого й з інфін. який має особливу схильність, велике бажання до чого н.), запопадливий (до чого, на що), запопадний (до чого, на що); беручкий (до чого), беркий (до чого), хапкий (до чого), чіпкий (до чого); ласий (до чого, на що перев.… … Словник синонімів української мови
волонтер — а, ч., заст. Той, хто став на військову або іншу державну службу за власним бажанням; доброволець … Український тлумачний словник
добровольчий — а, е. Прикм. до доброволець … Український тлумачний словник
охотник — а, ч., заст. Доброволець … Український тлумачний словник
охочекомонник — а, ч., заст. Вільний кавалерист із власним конем, вояк доброволець … Український тлумачний словник
охочий — а, е. 1) Який виявляє бажання, готовність до чого небудь; який з власної волі зголошується на щось. || у знач. ім. охо/чий, чого, ч. Той, хто виявляє бажання, готовність до чого небудь, хто з власної волі зголошується на щось. || Який… … Український тлумачний словник
франтирер — а, ч. Французький партизан доброволець, що боровся в тилу ворожих військ під час воєн у 19 ст. та під час Другої світової війни … Український тлумачний словник
